В нових умовах господарювання, за відсутності державної підтримки, відбулася докорінна зміна методів вирощування риби. Руйнування управлінської і виробничої систем, порушення напрацьованих десятиліттями рибогосподарських зв'язків, різке зростання цін на матеріали та енергоносії, скорочення попиту на товарну продукцію рибництва через зменшення купівельної спроможності вітчизняних споживачів, відсутність можливості для створення достатніх обігових коштів змусили більшість рибницьких підприємств вирощувати рибу у ресурсозаощадному режимі, відмовившись від використання інтенсивних технологій або звівши до мінімуму витрати на придбання комбікормів та мінеральних і органічних добрив. Ці причини обумовили значне зниження обсягів щорічного вирощування товарної рибної продукції, кількість якої протягом останніх 20 років скоротилася більше, ніж у 5 разів. 

Значне погіршення технологічної культури рибництва у більшості рибницьких підприємств було пов’язане, переважно, з масованим відтоком кваліфікованих кадрів через відсутність мотивації до продуктивної праці в складних умовах перехідного періоду ринкових трансформацій. У першу чергу це негативно вплинуло на стан і результати такої складної і відповідальної роботи, як племінна справа у рибництві.

Характерними ознаками погіршення стану цієї роботи стали значне зниження репродуктивних показників плідників риб та низька якість посадкового матеріалу і товарної продукції об’єктів розведення у більшості рибницьких підприємств, в тому числі і тих, які сьогодні мають офіційний статус суб’єктів племінної справи. Це - наслідок, головним чином, незадовільного генетичного складу і низьких племінних кондицій ремонтно-маточного поголів’я риб через нехтування основними принципами організації і проведення селекційно-племінної роботи та її досягненнями з боку керівників рибницьких підприємств. Використовуючи у кампанії з відтворення риб для задоволення власних потреб наявних у господарстві безпородних або малоцінних плідників невідомого походження, вони помиляються щодо справжніх наслідків такої "економії” на умовно дармовій власній личинці. Бо відомо, що якісний посадковий матеріал, отриманий від племінних плідників, має не лише швидкий темп росту і ефективніше реагує на заходи з інтенсифікації процесу вирощування, ніж нащадки неплемінних риб. Крім того, товарна риба, отримана від вирощування такого матеріалу, більш однорідна за розмірною структурою і має кращий ринковий вигляд.

Слід сказати, що сьогодні має місце недооцінка значення методів селекційно-племінної роботи і при формуванні сировинних рибних ресурсів у внутрішніх водоймах України для збільшення обсягів вилову та поліпшення товарної якості об’єктів промислу. Внаслідок вибіркового характеру вилову риби промисловими знаряддями лову з популяцій вилучаються переважно найбільші за розмірами особини, що є носіями найбільш якісного генофонду. Популяція деградує через те, що до процесу її відтворення залучаються дрібніші особини, які мають гірші спадкові властивості. Особливо швидко цей процес відбувається у відносно невеликих за розмірами промислових водоймах, відокремлених від природних джерел поповнення генофонду об’єктів промислу. Так, наприклад, у одному з водосховищ Донецької області, використовуваному у режимі СТРГ (водосховище Клебан-Бик площею 690 га. –В.К.), за 20 років інтенсивного промислу середня промислова маса ляща знизилася з 800 до 200 г. Ознакою деградації популяції була поява у масовій кількості статевозрілих самок ляща із масою у межах 180-250 г. Після оцінки ситуації та виконання рекомендацій науковців Інституту рибного господарства НААН України щодо збагачення генофонду популяції ляща у водосховищі Клебан-Бик маточним матеріалом з благополучної водойми ситуація протягом 3-4 років поступово виправилася: промислова маса ляща стала зростати. Цей приклад ефективного використання такого селекційного прийому, як збагачення виснаженого генофонду племінних стад риб "прилиттям свіжої крові”, свідчить про перспективність залучення методів селекційно-племінної роботи навіть у промислове рибальство.

Одною з причин погіршення стану племінної справи у рибництві, на думку автора, стало недостатньо ефективне управління цим важливим напрямком роботи з боку держави. Значних організаційних заходів з поліпшення стану цієї роботи, які було реалізовано Укрдержкомрибгоспом впродовж останніх 8-ми років (розроблення Галузевої програми з селекції у рибництві, створення державного наукового селекційно-генетичного центру рибництва, завезення в Україну генетичного матеріалу окремих цінних видів риб для формування племінних стад, організація фінансової підтримки підприємств-користувачів племінних ресурсів тощо. - В.К.), в цілому виявилося замало не лише через хронічну нестачу часу і фінансових коштів, але й через недостатньо ефективний державний менеджмент у цій справі, в тому числі через майже щорічні зміни керівного складу центрального органу виконавчої влади у рибній галузі.

Одним із пріоритетних напрямків роботи, яку необхідно виконати державному органу управління галуззю у першу чергу, є проведення певних заходів щодо удосконалення структури управління і проведення племінної справи в рибництві України та визначення функцій усіх її суб’єктів. Для реалізації цього завдання пропонується виконати низку наступних організаційних заходів:

1. Запровадити структуру управління та проведення селекційно-племінної роботи в рибництві України, представлену у вигляді схеми (див. рисунок) і пояснень до неї.

Перш, ніж коментувати запропоновану схему, зазначимо, що представлена структура управління та проведення племінної справи в рибництві не є чимось новим. Ще у 1967 р., на 1-й Всесоюзній нараді з генетики, селекції та гібридизації риб було прийняте рішення про бажаність розподілення рибницьких підприємств, за прикладом тваринництва, на спеціалізовані селекційно-племінні та промислові господарства та створення триступеневої системи організації племінної справи у коропівництві (Головинская, 1983). Але на практиці ця пропозиція так і не була реалізована у повному обсязі. Це пояснювалось тим, що, по-перше, рибництво за селекційними досягненнями не може зрівнятись із тваринництвом, яке має багатовікову історію селекції одомашнених тварин. Навіть у традиційних об’єктів рибництва - коропа та форелі - чисельність порід та порідних груп ще відносно невелика, а решта об’єктів культивування представлені видами, які ще знаходяться на початкових стадіях одомашнення і за ознаками та продуктивними властивостями незначно відрізняються від своїх диких родичів, на відміну від будь-якої з теплокровних сільськогосподарських тварин. По-друге, племінна справа у тваринництві займає набагато більшу частку витрат і потребує спеціалізації через наявність висококультурних порід, які вимагають особливих умов для розведення і вирощування. У рибництві, через величезну плодючість риб у порівнянні з с/г тваринами, витрати на проведення селекційно-племінних заходів і утримання племінного матеріалу відносно невеликі, а плідники риб мають невисоку індивідуальну вартість. Через це переважна більшість товарних рибницьких підприємств здатні утримувати власні племінні стада риб.

 

Рис.Структура управління та проведення селекційно-племінної роботи в рибництві України

Отже, щодо запропонованої структури племінної справи у рибництві України та функцій окремих суб’єктів племінної справи надаються наступні пояснення:

1.1. Укрдержкомрибгосп (скорочена назва Державного комітету рибного господарства України), а саме – Управління аквакультури, використання та відтворення та та водних живих ресурсів:

- здійснює загальнодержавне управління племінною справою у рибництві України.

1.2. Робоча група з питань племінної справи у рибництві в складі Науково-технічної радиУкрдержкомрибгоспу.:

- розробляє стратегічні напрямки щодо проведення селекційних заходів із об’єктами рибництва в Україні;

- здійснює керівництво розробленням галузевих програм з селекції для кожного об’єкту рибництва та контроль за виконанням цих програм.

До складу групи, крім працівників Укрдержкомрибгоспу, повинні увійти провідні науковці – рибоводи і селекціонери, представники Державного підприємства «Науковий селекційно-генетичний центр рибництва» та кращих виробничих рибницьких підприємств-суб’єктів племінної справи у рибництві. Управління робочою групою здійснюють начальник Управління аквакультури, використання та відтворення та водних живих ресурсів Укрдержкомрибгоспу або його заступник.

1.3. Державне підприємство "Науковий селекційно-генетичний центр рибництва” (далі скорочено - Племрибцентр). Це робочий орган з питань реалізації державної політики у племінній справі, безпосередньо підпорядкований Укрдержкомрибгоспу. Пропонується наступний перелік функцій Племрибцентру:

- розроблення на підставі галузевих програм з селекції щорічних планів проведення селекційних заходів із об’єктами рибництва в Україні, доведення цих планів до виконавців - суб’єктів СПРР та контроль за їхнім виконанням;

 - координація діяльності різних виконавців селекційних програм на етапі реалізації щорічних планів проведення селекційних заходів;

- проведення за дорученням Укрдержкомрибгоспу тендерів по визначенню виконавців державних програм з селекції у рибництві та контроль за використанням бюджетних коштів, щорічно виділяємих на виконання цих програм;

- розроблення пропозицій щодо удосконалення законодавчого забезпечення племінної справи у рибництві;

- ліцензування діяльності підприємств-суб’єктів племінної справи у рибництві та здійснення контролю за роботою цих підприємств;

- створення та ведення Державного кадастру племінних ресурсів у рибництві;

- удосконалення існуючих форм обліку та звітності з племінної справи у рибництві;

- організація завезення генетичного матеріалу об’єктів рибництва з-за кордону та контроль за перевезенням селекційного матеріалу підприємствами-суб’єктами племінної справи у рибництві в межах країни;

- організація навчання (підготовки та перепідготовки) кадрів селекціонерів для підприємств-суб’єктів племінної справи у рибництві та участь у процесі з атестації цих кадрів;

- вивчення та розповсюдження передового досвіду серед підприємств-суб’єктів племінної справи у рибництві;

- виконання інших завдань Укрдержкомрибгоспу щодо реалізації державних програм з селекції у рибництві (наприклад, організація створення кріобанку генетичного матеріалу або колекційних стад об’єктів рибництва тощо).

1.4. Наукові установи. Це - профільні науково-дослідні інститути з питань  племінної справи у рибництві та інші суб’єкти наукової діяльності (навчально-наукові заклади, окремі дослідницькі лабораторії тощо), які здійснюють наукове забезпечення цієї роботи та залучаються Укрдержкомрибгоспом або окремими суб’єктами племінної справи для виконання різних завдань з реалізації державної програми «Селекція у рибництві» на договірних засадах.

1.5. Племінні заводи (далі скорочено – племзаводи). Це - суб’єкти племінної справи, які проводять селекційну роботу з удосконалення племінних та продуктивних властивостей об’єктів рибництва. Працюють під науково-методичним супроводом профільних наукових установ. Кількість племзаводів та плани їхньої роботи визначаються на підставі завдань галузевої програми з селекції для кожного об’єкту рибництва та держзамовлень з отримання селекційного матеріалу і передачі його племінним репродукторам. Під виконання селекційних програм виділяються бюджетні кошти у обсязі сум планових кошторисів витрат, розроблюваних кожним племзаводом у відповідності до "Порядку використання коштів Державного бюджету України на проведення робіт із селекції у рибному господарстві”.

На початковому етапі, з метою концентрації проведення селекційних заходів саме на племзаводах, пропонується з останніх постачати племінним репродукторам не племінних плідників або личинок риб, а однорічок або, навіть, дволіток чи дворічок риб. Це дозволить значно спростити роботу племінних репродукторів, звівши її до вирощування племінних плідників риб у сприятливих умовах і проведення, переважно, коригуючого відбору серед племінного матеріалу та уникнути помилок на дуже відповідальних ранніх стадіях його вирощування. Для задоволення сучасного невисокого рівня потреб суб’єктів товарного рибництва у племінному матеріалі та враховуючи величезну плодючість риб, потужностей племзаводів вистачить навіть в умовах реалізації цієї пропозиції.

1.6. Племінні репродуктори (далі скорочено – племрепродуктори). Ці суб’єкти племінної справи у рибництві займаються вирощуванням отриманого від племзаводів селекційного матеріалу до стадії вперше нерестуючих плідників риб і наступним продажем цих плідників підприємствам-суб’єктам товарного рибництва.

Вбачається доцільним у перші 4-5 років з початку реалізації запропонованої схеми племінної роботи у рибництві України, для зниження реалізаційної ціни на плідників риб, надавати державні дотації племрепродукторам шляхом компенсації частини їхніх витрат на вирощування племінного матеріалу, в тому числі – за рахунок безкоштовного постачання цих господарств вихідним селекційним матеріалом з племзаводів. Метою цього заходу є заохочення товарних рибницьких підприємств до придбання якісного племінного матеріалу у спеціалізованих селекційних господарств, що сприятиме зростанню кількості і поліпшенню якості товарної продукції рибницьких підприємств внутрішніх водойм України.

Сьогодні доцільно створювати племрепродуктори на базі рибницьких підприємств, які мають власну потужну відтворювальну базу (інкубцехи, риборозплідники). Тим самим, при відносно низьких сучасних потребах товарних рибницьких підприємств у рибопосадковому матеріалі (перш за все, у личинках риб), десяток-півтора племрепродукторів, розташованих у найбільш зручних місцях на території країни, могли б задовольнити існуючий попит у вище вказаному матеріалі, виконуючи функції спеціалізованих відтворювальних комплексів. Концентрація процесу відтворення об’єктів рибництва у спеціалізованих підприємствах, які, крім того, є суб’єктами племінної справи у рибництві, сприятиме прискоренню розвитку вітчизняного товарного рибництва та значному зростанню його економічної ефективності. У подальшому, при збільшенні попиту на рибопосадковий матеріал та зростанні рівня технологічної культури у товарних рибницьких підприємствах, племрепродуктори частково або повністю перейдуть на постачання останнім вже племінних плідників риб.

1.7. Товарні рибницькі підприємстває користувачами племінної продукції, вирощуваної племрепродукторами. Вони отримують вперше нерестуючих плідників риб на підставі замовлень, бажано – довготермінових, що надаються Укрплемрибцентрові заздалегідь (за 2-3 роки), з метою формування робочих планів племінних господарств.

2. Створити за рахунок бюджетних коштів з державної програми «Селекція у рибному господарстві» у складі Інституту рибного господарства НААН України лабораторію генетичних досліджень (ДНК-дослідження, методи ідентифікації генетичного матеріалу риб з використанням біохімічних маркерів тощо. – В.К.). Головні завдання, які необхідно вирішувати лабораторії протягом її роботи, будуть наступними:

- ідентифікація генетичного матеріалу підприємств-суб’єктів племінної справи у рибництві. Використання методів ідентифікації, побудованих лише на фенотипічних та морфометричних показниках або на вивченні документальних джерел, не дає можливості достовірно оцінити походження племінного матеріалу, тим більше – його генетичного благополуччя за рівнем гетерогенності поголів’я;

- генетична оцінка вихідного матеріалу для постановки селекційних схрещувань. Без наявності цих відомостей робота по удосконаленню селекційного матеріалу надзвичайно ускладнюється, виконуватиметься практично «всліпу», а на досягнення потрібного результату витрачатиметься набагато більше часу; 

 - попередній аналіз генетичної якості запланованого до придбання за кордоном племінного матеріалу з метою визначення доцільності його закупівлі та оцінки можливих перспектив використання цього матеріалу у селекційних цілях.

Відомості, отримані в результаті роботи лабораторії генетичних досліджень, дозволять розробляти ефективні довготермінові програми з селекції різних об’єктів рибництва.

3. Щодо кадрового забезпечення племінних господарств рибоводами-селекціонерами:

- доручити Племрибцентру проведення збору інформації та аналізу щодо оперативної та довготермінової потреб підприємств-суб’єктів племінної справи у рибництві в кадрах відповідної кваліфікації;

- на підставі отриманих від Племрибцентру відомостей надавати державне замовлення профільним вищим навчальним закладам на підготовку спеціалістів з селекції у рибництві, гарантувавши забезпечення їх у процесі навчання виробничою практикою на діючих підприємствах- суб’єктах племінної справи у рибництві. Для закріплення спеціалістів на місцях майбутньої роботи доцільно запровадити практику укладання угоди між майбутнім спеціалістом та підприємством-замовником, за якою підприємство надаватиме стипендію студентові та, можливо, навіть платитиме за його навчання у ВУЗі, а студент - гарантуватиме відпрацювання на цьому підприємстві протягом визначеного угодою терміну.

Впевненість у тому, що лише спеціалізація і концентрація племінної справи у рибництві мають беззаперечні переваги перед сучасним, переважно – безсистемним, господарюванням, дозволяє авторові статті сподіватися на те, що реалізація запропонованих ним організаційних заходів здатна поліпшити стан селекційно-племінної роботи, що сприятиме зростанню виробництва якісної продукції товарного рибництва в Україні.

Література:

1. Головинская К.А. Состояние и перспективы развития селекционно-генетических исследований и племенного дела в рыбоводстве СССР. / В кн.: Биологические основы рыбоводства: проблемы генетики и селекции. – Л.: Наука. – 1983. – С. 22-34.